Нехай, хоч спогад…

Де  тебе  так  навчили  брехати?  
Розкажи  мені  правду  хоч  раз,  
Як  стіну  мовчазну  ту  здолати?  
Що  розбила  в  уламки  наш  час.  

Я  не  знаю  як  далі  прожити,  
Бо  скалічений  дух  мій  журбою.  
Дай  можливість  лише  зрозуміти,  
Чому  бути  не  можу  з  тобою.  

Поясни  куди  зникли  слова  ті,  
Що  здавалися  пісней  мені.  
Про  кохання,  родину  та  мрії,  
Що  єдина  для  мене  є  ти.  

Будь  щаслива,  зустрінь  свого  принця!  
Бережи  моя  мила  себе.  
Але  якось,  на  заході  сонця,  
Ти  згадай,  як  кохав  я  тебе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397708
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Антон Вальянос