Мовчати теж не вихід
Не вихід опускати очі ниць
Тримати руки в кулаках зжаті
Лежати мертво горілиць
Терпіти в серці буревій
в'язати ланцюгом шалений вітер
Розбити бунт в собі у друзки
Це не простіше ви ж повірте
Замкнути крик в своїй горлянці
Закрити очі що і так сліпі
Піти униз на дно без дії
Піти на дно і залишитися на дні
А що побити здерті руки?
А всі ножі що дико в спину?
Шрами залишаться довіку
Мені ж мовчати без упину
Чи може говорити в голос
І плакати щоб очі червоніли
Ламати стіни двері вікна
Що каменем в мені осіли
Чи може краще відверта розмова
одне питання в твій бік і чекати
Тобі вистачить твоєї мудрості?
Все так як треба сказати?
А чи стане чоловічого хисту
як завжди ти король
а я блазень
чи моє питання кісткою в горлі?
Брехні своєї давно ти в’язень
А що ж мені?
Ще почекаю може вічність
Ще вдам що безнадійно вірю
І що твої слова не голка в серці
побуду твоїм ніжним тихим звіром
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397672
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: DaBe