Ну давай, розіпни мене ще раз, невже тобі мало?!
Розмалюй всі зап'ястя картинами - я ж все віддала.
На, візьми, і розбий мене вщент, це ж так зухвало..
А якщо не кохання, то що, стільки років нас разом тримало?
Хоч пограти в мовчанку, давай, монологи - це звично,
А мені досі все це здається надто вже драматичним.
Обмотавши мене ланцюгами, сам знаєш - це не практично..
Хоч кохання і вічне, а терпіння немає такої ж звички...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2013
автор: Mellani