Я розумію біль людей, що прожили одні на світі,
Бог не прислав до їх дітей, в вісні приходять їхні діти.
Бо щось у цьому світі є, чи то гріхи наших батьків,
Чи то самі грішили дуже, і ось розплата, - самота.
Ніхто до тебе не прийде, коли один лежишь в кімнаті.
Води ніхто не принесе. Якщо не має каяття, то як же йти у небуття?
Просіть у Господа прощення, і він Вам дасть благословення,
О, Боже наш, Ісусі Христі, дай сили їм, терпіння дай,
В останню путь їх провожай.Прощення дай, спасіння дай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397495
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Galina R.