Очевидно, - вік Землі похилий.
На обличчі шрами , лишаї
Очі – в лоні вириті могили,
Катаклізми - біль гіркий її.
Винуватці гордо заїжджають
Іноді в Давос, частіш в Брюссель.
Кожен другий - світу співхазяїн,
Що добробут ближньому несе.
А по суті їх одне цікавить:
Приховавши усмішку криву,
В ореолі липової слави
Залишатись довше на плаву.
Гордо човгають по авансцені,
І куштують дорогі харчі
Аташе, нардепи, бізнесмени,
Світу потаємні дукачі.
А Земля старенька по орбіті
Крутиться, як завше, задля всіх,
Чи її пустоголові діти
Не осмислять свій фатальний гріх.
А вони видовища і хліба
Прагнуть, як і сотні літ назад.
Падає з небес планета бідна
У бурхливий смолянистий ад...
02.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397480
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Рідний