Ах, як всього багато : зЕленi, сонця, неба..
Лишилось тiльки ще спакуватись,
Се було одно з тих незчисленних "треба",
Що так утомили i не давали спати.
*
Я утомилась. Мене люди втомили.
Хто дасть менi втiху самотньою бути ?
Смерь або сон ? Чи невидимi сили ?
Як серце бажає усiх вас забути...
*
Говори, говори...
Як мiж вовками,
будеш ходити мiж людьми
Їхнiми ж мертвими стежками.
Говори, говори, говори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397442
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 02.02.2013
автор: Яна Фурман