Вірш присвячено моему діду, Петру Івановичу
та бабусі Антоніні Павлівні.
Десь на розі села,
Де стояв журавель,
Там зустрілись; мій дід
І бабуся моя.
Де Херсонські степи,
Там є польське село.
Там немає річок
Але є журавлі.
Там зустрів мій дідусь
Антоніну свою.
Там він спокій згубив
Але щастя знайшов.
І пішли діточки
На херсонській землі,
Де немає річок
Але є журавлі.
Вже далеко мій дід.
Вже й бабусі нема
Але весь родовід
Моя пам’ять трима.
Як із дошок виймав
Дід зубами цвяхи.
Вміло він накривав
Односельцям дахи.
Відлетіли роки,
Краща стала пора,
Ми як ті козаки
Воду п’ємо з Дніпра.
Ми так міцно стоїм
На священній землі,
А у серці моїм
Все стоять журавлі!!!
6.07.2009р.
Сто Діб на сайті КП під псевдонімом Дід Петро, це моя данина дідусеві і бабусі, завтра я маю намір вийти під іншим псевдонімом.
Стосовно вірша: цей вірш в мене експерементальний, перша половина неримована, друга римована.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397336
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2013
автор: Дід Петро