Блазнює блазень біля трону.
Його призвання не робити –
За мідний гріш, не за корону,
Він має пану догодити.
Повинен блазень гарцювати –
Кіптяву, куряву, кіптюгу
Старанно треба вибивати,
Щоб втішить пана і прислугу.
Сміятись, плакати, скимліти,
Беркицнутись, переплигнути,
Безглуздо раптом реготіти
Або огидливо зригнути.
Постійно заглядати в очі,
Щоб намагатися вгадати,
Що саме зараз ґазда хоче,
Які пісні йому співати…
Який він має зиск від цього
В блазнівському сьому митарстві?
Написано на лобі в нього –
"Я другий після пана в царстві!"
Бояться блазня всі навкруги
Аж до дриґот з попід жупана.
Для них він джерело напруги –
Страшніший за самого пана!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396977
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2013
автор: inkulinets