Коли зима не відпускає,
кружляє сніжно у душі...
Зігрітися скоріш спішіть
у променях, що сонце лляє!
Гаряче сонце почуттів
розкаленим Старим Ярилом
розтопить товщу всіх снігів
й напне червонії вітрила.
Їх враз підхопить вітер змін
веселим весняним потічком...
Зимі прощальний ваш уклін -
вона не може бути вічно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396934
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2013
автор: Meggi