Тихо віє вітер мрій...
Ну ж бо, вітре, схаменись!
Подаруй мені надію,
Я благаю, не скупись!
Це єдине, що лишилось,
Це одне, на що вповаю,
Моє серце зупинилось.
Я повільно помираю.
В цім осіннім зябким смутку,
Я все думаю про неї...
Чия гріє її куртка?..
З ким гуляє по алеях?..
З ким вона одна в кімнаті?
З ким за келихом вина?
Із яких сміється жартів,
Чи фліртує?.. З ким вона?
Ну а може все нормально?
Може ще мене кохає?
Може, вітре, це банально,
Те, що я тебе питаю?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=39690
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.09.2007
автор: NoodlesBob