Не викликай мене на чай,
бо якщо чесно, хочу кави.
Вона палюча і нехай,
так буде навіть не цікаво.
Не викликай мене на бій!
Ти знаєш, це не має сенсу,
бо маємо лише консенсус,
а не палючий запах мрій.
Будь не моїм, давай зіграєм.
Будь всим чужий і навіть тілом.
Чекай на іншу і під впливом,
хай твоє серце догорає.
Не викликай мене з дощу!
Я хочу досхочу умитись,
а потім ввечері напитись
і в пекло знову полечу.
Не викликай мене на чай!
Мене не мучить більше спрага!
Мені потрібна лиш відвага.
Не викликай мене прошу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396868
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.01.2013
автор: Janine Vive