Я ось стою,і тут я падаю вже знову
Життя поставить на коліна ще не раз
І все що завжди залишається,це-мова
Її ніколи не зламав ще жоден час
І думка що написана у книзі
Завжди дарує,радість почуттів
Вмирали люди у тяжкій відлизі
Не було жаль за мову їм життів
Вони боролись,щоб слово прозвучало
Щоб думка слова виразила все
Одні за нього ще вмирали
І знали що,хтось далі до несе
І все дійшло,і наша мова з нами
Говорю я сьогодні нею,й ти
Вона дарована нам нашими батьками
Так передайте ви,своїми ще дітьми.
(Ромасенко С.В.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396838
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: romasenko