Аби ж побачити вашу доброту,
Благати щастя про закриті двері
Відкрити те, що було незбагненним,
Гарматами стріляти нальоту.
Ґрунтуючи утрачені маневри.
Далекі спогади побачити в очах.
Івритом написати вперше
Єпископові повісті в віршах
Жадати перемоги, крокувать до слави
Залізним розумом здобути гранд
І відчинити серце, випадково
Їдуче зілля з'їв не той гарант.
Йти поруч усіх проблем і перепонів
Картати душу за сумні часи
Лише у світі стільки забобонів,
Минати лиш не зрушені мости.
Нікчемні фрази про сумне кохання,
Окроплені ганьбою перемог,
проте, навіщо нам пусте чекання,
Розіп'яте, мов жест пересторог.
Створити непідкупну, грішну мрію,
Тримать за руку, як в момент розплат
Учити тих, хто справді того хоче
Фальсифікуючи державу, як магнат.
Хвалити те, що справді гідне жити
Цінити всі хвилини небуття.
Чи й справді, що людину можна вбити
Шовковими нитками каяття.
Щасливий той, хто цінить кожні миті
Народом схвалений зі всіх її сторін.
Я знаю, ми не такі, не ликом шиті,
Тому і смерть лиш біга навздогін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396729
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 30.01.2013
автор: Janine Vive