Ні. Все ж прекрасно знати,що ти є,
Не шукати щастя чи удачі.
Не ятрити серденько своє,
Не страждать, не жить у фальші .
Та пусте, несміле каяття -
Все зробив, забув лиш головне...
Мій ніжний день і вкрадене життя,
Та прагну я лиш серденько твоє.
Чуже життя... Її кохання,
Я так несміло посміхнусь.
Чому ж тоді в моїх бажаннях
Твої вуста? Я їх торкнусь.
І кожен день, нестримну мить
Душа моя до тебе лине...
Мій свій невпевненно горить.
Невже про це жаліть повинна?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396676
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Ніка Мельник