Чи може так було і треба?
можливо так, а може й ні.
По- літньому вже вбралось небо,
а ти мене не відпустив.
І не лишив мені надії,
не розбудив мене од сну,
так довго почуття летіли...
Тепер по ілистому дну
крильми черкають і несила
піднятись їм із глибини.
Я ж так молила і просила:
якщо не любиш – відпусти,
не муч і не прив”язуй щільно,
а ти мовчав , не чув, терпів.
Та я так довго вже невільна,
що волі вже боюсь ,як снів.
Бо ти у снах отих царюєш
давно, існує скільки світ,
і я завжди тебе ревную,
незмінно уже стільки літ.
Можливо так і має бути
Й змінити щось не в змозі ми.
Я не змогла тебе забути!
Ти так мене й не відпустив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396643
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Meggi