- Чув я, внуче, про дівчину твою, Галю.
Похвалили, що не курить і не п’є.
Та для мене похвали такої мало.
Чуєш, в мене кандидатки й інші є…
Я б узяв оту Варвару, шинкарівну.
- Що ви, діду, в неї ж голосу нема!
- Не швиди. Такій жоні немає рівних:
І вродлива, й при горілці, ще й німа!
А як ні, то сватай кумову Наталю,
Та й весіллячко зіграєм в акурат.
В кума вже напоготові діжка сала
І потужний самогонний апарат.
- Вам би, діду, лишень сало та горілка.
Тут Микола, хмирь, до Галі пристає.
В нього мерс і наворочена мобілка,
А у мене он мопед. І той стає.
- Не поможе та… кобилка, чи мобилка.
Якщо любить, то грішми не заманить.
А за мерса вийде – то вже в хаті пилка.
І Миколі, зваж, не дуже пощастить.
Я й кажу: ось придивись до Катерини.
І кругленька, і живуть як багачі.
Там добра!.. Що у коморі, що у скрині.
Будуть любощі, і з салом калачі.
- Ну при чім тут, діду, любощі до сала!
Не укоськуйте мене, то все дарма.
В Катьки тої он аж сало позвисало.
Краще Галі в світі дівчини нема!
- Та не сердься, внучку, то була провєрка.
Я в тобі лиш пересвідчитись хотів.
Це та Галя, що в Дмитра, і мати Вєрка?
Жди. В неділю посилаємо сватів.
Там, дасть Бог, і на весіллі погуляєм.
А крім діда, хто ж іще тебе й навчить.
Пам’ятай: остання чарка вирубляє.
Так ото її й не треба пить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396545
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 29.01.2013
автор: Валерій Голуб