Старець ясен стоїть і понині,
Береже наше перше кохання,
Ми не разом… Хоча і не винні,
Саме тут ми прощались востаннє.
Плаче річка й несе свої води,
За роками і першим коханням,
Я чарівну пригадую вроду,
Моя перша любове й остання.
Тисячі кілометрів між нами,
Та немає у серця спочину,
Батьки наші не стали сватами,
Не збирали до шлюбу дівчину.
Як і я, ти напевно щаслива,
Є на небі й твоя зірка рання,
Я вже сивий і ти, певно, сива,
Моя перша любове й остання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396369
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: Віталій Назарук