Згубивши починаєш цінувати.
Я мінус п'ять щасливою була.
І ані винних, ані винуватих:
Що роздала, а що не вберегла.
Я розуміла й бачила - чекаєш,
Але згортала смуток у папір.
Тож сумніваюсь, що тепер читаєш,
Мовчання переповнило ефір.
Щаслива осінь так і не настала,
Минула, не почавши монолог.
Неначе зрадила, неначе не втримàла,
Розкрила розраховане на двох.
Прошу, відчуй, що я пишу про Тебе!
Заговори до мене, не мовчи.
Спростуй, отям, мені - моя потреба.
Тікай, жени і двері зачини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396350
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: Мажорська*