Несказане завжди приречене померти,
Якщо це вчасно не змінити на відверте.
Якщо словами не примусити завмерти,
Якщо ховати очі і життя давно потерте.
Несказане завжди приречене померти,
Якщо до серця не дібрати риму,
Якщо писати олівцем, а потім стерти,
Якщо в душі розвести суцільну зиму.
Несказане завжди приречене вбивати -
Серця людей, що не почули слів.
Життя з очей знайомих випивати
І той прошарок погляду, що все ж вцілів.
Несказане завжди приречене вбивати -
Людей, що не осмілились сказати.
Думки, яким не дали виживати,
Які потрапили за страху грати.
Несказане завжди приречене боротись
За звабливий погляд й ніжність на вустах,
За слова, якими боїмося ми вколотись,
За почуття, що на подарованих намистах.
Несказане вмирає не зірвавшись з вуст
І задихається в астматичних приступах.
Несказане повинне стати однією із відпуст
І жити на розмов душевних виступах.
Присвячується тому, що боюсь сказати....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396289
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Марія Радіонова