Я знову до чашки кави,
А доля мені лукаво –
Ти сам будеш каву пити,
Чи друзів своїх позвеш?!
Звичайно, позву я друзів,
Бо тяжко іти по смузі,
На чорному сумно жити,
А хочеться, щоб без меж.
Люблю я іти по білій,
Тоді я в усьому смілий,
Та інколи так занудить,
Що хочеться знов дощів.
Тоді відкладаю справи,
Варю собі чашку кави –
І хай мене Бог розсудить,
Бо йду я писать вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396243
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Мірошник Володимир