Знов на шляху кордони,
випробування.
Дзвонять у храмах дзвони,
як сподівання.
Капають з неба сльози
ніби то в душу,
Теплі весняні грози
чекати мушу.
Падає з неба камінь
метеоритом,
Бігає день між нами
знов пережитий,
Порозбігались мрії,
думок немає,
Тільки одна надія
мене чекає.
Хай упадуть ті стіни,
що перед нами!
Вікна у небі синім,
хай будуть днями.
Я протягну до тебе
стомлені руки.
Більше мені не треба
на серці муки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396242
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Мірошник Володимир