Мороз сьогодні – і нівроку.
В замерзлому снігу земля.
А в небі пташка - так високо,
Одним одна, як зараз я.
А в небі пташка – так високо.
Що в далину її жене?
Ну, я – крокую на роботу.
Куди ж її в мороз несе?
Комах нема… Мозок морочу,
Нащо їй брати висоту?
Та я й сама літати хочу,
Хоч і не відаю, чому.
Чаклуєш, осене, ти за моїм вікном.
Уже земля уся під золотим руном.
Ти все стараєшся, щось підфарбовуєш.
А вітер бавиться, лист заціловує.
Лист заціловує аж до безпам'ятства.
І відкриваються природи таїнства.
Листок складається в дуду-сопілочку
І відривається, лишає гілочку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396198
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)