Удар, не серця: цей сильніший,
Іще один за ним і вже залежний.
Сигарета, дим такий п'янкий ,
І ще одна-і вже залежний.
Ковток отрути, смак безтурботності,
І ще один за ним і вже залежний.
Крик душі, сльоза полекшення.
І ще одна-і вже залежний.
Голка-незнане забуття,
І ще одна за нею-й вже залежний.
Знову удар, чомусь болючіший,
Знов сигарета, така бажана, але ненависна,
І ще ковток, останній?
Ні, немає сили зупинитись.
І знову крик та схожий на німий шепіт.
І знову голка забуття. Неймовірна легкість.
Якесь дивне марево...
І так проходить мить, за нею інша.
Перед очима чорно-білими спалахами
проходять дні і ночі.
Ти впевнено говориш, що
Завтра почнеш жити в цьому світі,
Не ховаючись в тумані диму...але
Приходить тиша і темнота охоплює все навколо...
В голові немає легкості, марева, забуття...
Охоплює жаль і сором, але щось змінити вже пізно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396131
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: bez_cenzury