хвіст комети
серед спеки
розвіяний,
як і прикмети,
які давали
зміст безпеки.
ми не спали.
іпотеку на кохання
чи хоча б натхнення
вже не видавали.
на прощання
ми стояли
серед спеки
й розділяли
сум комети.
видані дикрети
відмовлялись розуміти
стомлені поети.
сподівання,
спресовані в брикети,
як паливо
останньої ракети,
в тіні хвоста комети,
в орбітах
ще невідомої планети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396055
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Ярема Підпільний