Твоє ймення — відлуння варязьких дружин —
Від норвегів прийшло в наші землі.
Юних предків твоїх між холодних крижин
Нібелунги купали в Ульгемлі.
Твої очі — мов сполох зірниці вночі.
Недосяжні, й такі мені любі.
Ніжним шалом любові в полон беручи,
Залишають в сум”ятті і згубі.
Твої губи — троянди в едемських садах.
Так гріховно жадають кохання.
Я до тебе лечу, наче з вирію птах:
-Чи ти любиш? ... Мовчання... Мовчання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396033
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Валерій Голуб