Небо зорі так складає
Як в віршах намисто.
Ніби дівчина тримає
В перлах коромисло.
Ледь ступає на хмаринки
Кучерявобілі.
Трусить іх наче перлинки
В себе на весіллі.
Хустку на них одіває,
Із маків віночок.
Хмари випрані гойдає,
Чіпляє дзвіночок.
Щоби всі перелічити,
Щоб не загубила.
Потім прилягти спочити,
Бо стільки ходила!
Ой ходила з Ангелами,
Друзів виглядала.
Загубила дні,ночами
Усіх цілувала.
Вишиває старі зорі,
Штопає,латає.
Просить усім щастя,долі,
Усіх обнімає.
Небо зорі поскладало,
Віршами розшило.
І вигадувати стало,
Де вірші лишило.
Я в той час переписала
Вірші й колискові.
І дзвіночки почіпляла
Я на кожнім слові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396031
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Відочка Вансель