***
Є щось рідне в миті сій північній,
Коли думка, наче шовкопряд,
В серці пеленає тепло-ніжне
Почуття з означеннями «над».
Є щось незбагненне у безсонні,
Коли вікна, мовби зір увись,
Де ріка незримої безодні
І медовий місяць розчинивсь…
Є щось магнетичне в сизій тиші,
В зладженім погойдуванні хвиль
Зоряного озера в узвишші,
Схожого на велетенський бриль...
У долині горній ніби вічні
Роси щедровсіяних надій...
Є щось благодатне в опівнічній,
Мрійно-сонно-тихій миті сій...
(26.01.13)
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395958
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Леся Геник