Мороз стоїть, а ти в землі лежиш,
Хоч Сонце сяє, та чомусь не гріє.
Була в родині не одна надія,
Та ти її забрав, бо ти вже спиш.
Пройшов життя, неначе перебіг,
Весь був у праці, завжди бадьорився,
Ніколи і нікому не корився,
Аж поки на могилу сніг не ліг.
Повір мій, друже, я такий , як ти,
На нелюдей я буду теж плювати,
А коли нам прийдеться воювати,
То ти наш шлях собою освіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395854
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Віталій Назарук