Пам’яті друга…
Погожий ранок, але вже без тебе,
І візерунки на вікні не милі,
І холод сіє, і не гріє небо,
І снігурі злетілись невеселі.
Мороз тріщить, неначе скаженіє,
А вітер заглядає ніби в душу,
Ганяє сніг і віє, віє, віє…
Гілля трясе, неначе влітку грушу.
Та жити треба з смутком, чи без нього,
Тебе я пам'ятатиму до скону
І дружбу нашу, як шматок живого,
Я в серці збережу, немов ікону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395835
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Віталій Назарук