І кожному своє,і кожен звір по парі,
Чипляють за живе, написані рядки.
Але почую знов, ті ноти долі старі,
Що вітер заспівав, малюючі зірки.
Я розіб'ю скрижалі - не треба їх мені,
Я власний є закон з одвічності стихій.
Хтось хоче йти рабом, а ми крокуєм далі,
Нехай Боги спрямують в країну наших мрій.
Нікуди не звертай, а слухай своє серце,
Спали всю кволість в ньому, відчуй, що ти живеш.
Твій шлях зірки осяють, нема на ньому смерті,
А щастя є і воля, як схочеш - то знайдеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395819
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Антон Вальянос