Гойдався вечір,випив всі цілунки,
Тримав в долонях молені молитви.
Іще мороз малює візерунки,
Ще під дерева викладає титри.
Знімає фільм,акторів підбирає,
Немає кому грати роль кохання,
Та він і сам сьогодні відіграє,
Розпалить він нечекане чекання.
Знімає ніч і просто вимагає,
Щоб всі актори у життя зіграли.
Щоб сльози справжні,це важливо,знає,
Бо фільм по книзі Ангела знімали.
Весь сум повикидали,взяли вечір,
Підмалювали очі,гримували.
Накинули мереживо на плечі,
І візерунки різали,чекали.
І вирізали біль,він непотрібний,
В будинку тільки радість і надія.
Але фільм нагороди той не гідний,
І не здійснилась в режисера мрія.
Гойдався вітер і хитав драбину,
Якою ніч спустилася із неба.
Молився Богу хтось ось в цю хвилину,
Молив молитви на усі потреби.
Гойдався вечір,нишпорив,мотався,
Тримав в долонях річку він без леду.
Чи швидко ніч зійде,щоб він піднявся,
Щоби в пелюстки чаю кинуть меду.
Щоб прочитати тих казок кохання,
Щоби "Тринадцять"знову дочитати.
Прокинутись,попити каву зрання,
І навіть щоб назад не озиратись.
Знімають фільм,всі ролі вже роздали,
Та викинули смуток.Непотрібний.
Чомусь навіть на Оскара чекали,
Та фільм той нагороди був не гідний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395671
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Відочка Вансель