Зрівняє час могили із землею,
Роки барвінком заплетуть сади,
Лише розквітнуть долею своєю,
Кущі калини - пам’яті сліди.
Хрести стоять, як згадка рідним людям,
І обеліски, мов свіча душі,
По них чомусь завжди родину судять,
Буває рідні судять і чужі.
І хтось, колись згадає теплим словом,
Про ті нелегкі, прожиті роки,
Оту людину, що на все готова,
Щоб залишити на землі сліди.
Ще поки ми живі і б’ється серце,
Відвідаймо могили і хрести,
Нехай маестро виконає скерцо,
Щоб нам життя надовго зберегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395663
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Віталій Назарук