Чорнобиль не минув нікого,
Це наша біль і прокляття.
Роки ідуть на фоні нього,
І через нього йде життя.
Це і тягар наш і нещастя,
Перебудова і розвал,
Це розкрадань часи не кращі,
Ну і, нарешті, – це Майдан!
Це боротьба й пора надії,
Це наші діти й внуки теж,
Це і сьогоднішні події,
В яких нічого не поймеш.
Живемо поряд тонн урану,
По лісу гамма-фон блука,
І відчуття тяжкої рани
В душі ніколи не зника.
Про все це не напишеш вірші,
Та будь людиною весь час.
Про те, що може бути й гірше,
Господь попереджає нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395655
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Мірошник Володимир