Нестерпно важко,подруго,без тебе
Мені писати долі сторінки.
В них стільки помилок.
Стиснуло ребра…
Стирчать шипами грубії голки…
В них стільки помилок,
Що я не взмозі
Сама розставить коми і крапки.
Стиснуло серце…
І нема підмоги.
Невже не подасиш мені руки?!
Занадто важко,подруго,без тебе
Мені боротись,правити двобій.
Капітулюю. І підношу в небо
Хустину білу-зіткану з надій.
Ти раптом зникла…
Й забрала з собою
даровану частиночку мене.
Й відразу серце вкрилось шкарлупою…
Чи байдуже тобі?!Воно ж живе…
Ні!Я не вірю у твою байдужість!
В фальшивість дружби-не повірю я!
Нехай весь світ відкине та осудить!!!
Ти б не змогла ввійти до їх числа…
Нема в тобі:підступності,зневаги,
А слово й дії-щирими були.
Тобі зізнаюсь у своїй повазі.
Невже не подасиш мені руки?!
Чом раптом стала зайвою для тебе,
Чим провинилась,в чім моя вина?!
Як ж важко,подруго,у світі цім без тебе…
Вперед штовхать відкинуте життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395507
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Христина Рикмас