Спасибі, брат, тобі,
Що струни й душі рвав.
Що часто уночі
Ти думав, а не спав,
Що ти глядів завжди
У небо голубе.
І коні завезли
До ангелів тебе.
Спасибі тобі, брат,
Що пів – не виносив,
На зло шипів, як гад,
Добро завжди любив.
Ти серце розірвав,
Щоб душу оголить.
І пісню доспівав!
У пам'яті дзвенить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395419
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)