Роки не йдуть – летять на диво,
Вже й коси памороззю вкрились.
Здається, вчора ще мрійливо
На зорі юнками дивились.
А пам’ятаєш літні ночі,
Як під баян пісні співали
Про жовтий дощ, про карі очі,
Ромашкам серце довіряли?
Та не сумуй, сестричко мила,
Відкриті спогадів віконця.
Вони і є ті самі крила,
Що душі зв’язують із сонцем.
Хай як життя не зводить скули,
Блукає петлями-стежками,
Щоб не забули голос крові,
Хай всі стежки ведуть до мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395347
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.01.2013
автор: Інна Серьогіна