Друзі пили, ніч в вікні,
В кухні оковиту.
- Вітю, йти пора мені,
Бо жона сварити
Буде. Вчора, наче рак,
Вліз о третій ночі.
То вона кричала так,
Аж ломились очі.
Заявила, як прийду
Ще в такій годині,
Свої кості не зберу.
У брудній корзині
Впиняться. Їх понесе
Вранці до сміттярки.
То ж скажи, чи скоро вже
Третя?
Випив чарку.
- Зараз, друже, лиш візьму
Тазика і щітку.
- Це ж навіщо, дійду? …
- Щоб збудить сусідку!
Мій годинник не іде,
Батарейка сіла.
Вдарив в таз.
- Та друга вже! –
З-за стіни злет
- Людям спати не дасте,
Стукіт серед ночі!
- Ну, друзяко, йти уже
Мушу, хоч не хочу.
Хай не думає жона,
Що якийсь я хруньчик.
А годинник – не біда!
- Звісно! Говорунчик!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395296
Рубрика: Гумореска
дата надходження 25.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)