П’ятдесят – це не вік,
це безмежжя утілених планів,
Це – всього лиш один
залишився до мудрості крок.
Це, коли на зорі
тебе кожний збентежує ранок,
І тривожить завжди
невідомістю чистий листок.
Це, коли дітлахи
уже в світ вилітають із дому,
Й віковічне тебе
не допустить ніяк до біди,
І навчився прощать,
що раніше ніяк і нікому,
І навчився любить
не замріяно і назавжди.
Мені край повезло,
що з тобою давно подружився,
Що від тебе прийняв:
як нелегко – довірся воді,
Що коли на душі
від поранень тече сукровиця,
То розмова удвох
знов заживлює рани мої.
Хай Господь помага
тобі вірним шляхом крокувати,
І здоров’я дає,
і подалі веде від гріха.
П’ятдесят – це не вік
іще можна усе подолати,
П’ятдесят – ще не вік,
ще попереду щастя чека.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395293
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.01.2013
автор: Мірошник Володимир