В хащі таємних снів, у винний льох вологий,
де сходинки униз – ні, не ведуть нагору,
куди весільний спів згори не долинає,
не знайду я доріг, у полі заблукаю.
Тож годі, чаклуни і відьми чорнороті!
Вас боже борони мені сказати проти.
Навколішки стоять міста ваші підземні,
корінням їх мури моя руйнує зелень.
Шалій, моє життя, п’янке і марнотратне!
Мірою звитяг не може бути страта.
В надмірній висоті, нескореній гордині
не пий лише настій із кореню надії.
1979
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395268
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Ник.С.Пичугин