Я вийшла із дому. Йорданські морози
Жбурнули в лице колючки.
А потім прибули вітри-віртуози,
У руки узяли смички
І стали по віттях водить бездиханних.
Скрипіли і гнулися ті.
А потім взялися за моє убрання,
Немов за капусту зайцІ.
Я мусила довго надворі стояти,
Коритись морозу, вітрам.
Святилась вода на Йорданськеє свято.
І дива очікував храм.
Звершилось нарешті! Звичайна водиця
Молитвою стала свята.
Мов вихор, з кропила – на пальці, на лиця
Неслась, з нею - Божа рука.
І вітер скорився, упав на коліна.
Мороз у ліси відступив.
Зайнялися душі вогнем, мов поліна,
В усіх, хто водиці попив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395202
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 24.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)