Дві ріднії мови неначе ті крила!
Ох, матінко мила, ти що ж наробила?
Дала мені крила, а в вир не пустила.
Дві братнії мови країни моєї,
Дві мови чудові,неначе лілеї.
Неначе птахи
що летять над землею.
Неначе шляхи
що лежать паралеллю.
Дві древнії мови,
дві мови вогненні,
Всі ваші відтінки
такі незбагненні,
Всі ваші набутки
народні скарбниці;
Розшиті сорочки,
яскраві спідниці.
Дві кровнії мови,
дві мови поетів.
Дві мови страждань,
сподівання і злетів.
Дві мови то сестри,
цілющі криниці
І я їм вклоняюсь
напитись водиці.
15.05.2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395149
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Дід Петро