* * *
Натура гальмує на скрипах,
На коліях мертвих фактур.
І скрикує жалібно скрипка,
Немов від безжальних тортур.
Холоне мій час на відшибах,
Безоднями дме від зірок.
І кожна всеношна вершина
Подовжує втілення строк.
І крається суть невичерпна.
І світ — наче Спас на крові.
І думка здригнеться знічев'я,
Що смерті не знають живі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395144
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: aleksgun