Де ти бродила, моя доле,
О, де блукала?
Чому увечері звіздою
На землю впала?
Упала в ноги, що пройшли
Вже півдороги,
Та біль у серці здійняли
В моїм від того.
І серце хворе наяву
Давай краЯти,
І душу в ранах та живу
Перевіряти.
Вечірня зоре! Яснолице!
О зоре-доле!
Не падай, прошу, до землиці,
Униз, додолу.
Лети ж ти ліпше в вишину,
Угору, к Богу,
Повідай вірну і одну
Мені дорогу,
Щоб тут, де зоряні серця,
Не заблукати,
Щоб стежку правди до Отця
Не затоптати.
1.12.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394981
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Олекса Удайко