Ми в світ прийшли для щастя і любові,
Усі ми – діти неповторної природи.
Ми з вами – рідні, ми – брати по крові,
Якої б нації не були чи народу.
Людино! Ти – Божественне створіння,
Не опускайся в вчинках до тварин,
щоб залишити і наступнім поколінням
прозорість рік і пахощі долин.
Милуйся лісом, не отруюй воду,
Не кидай скрізь чи пляшки,чи сміття…
Спинись, людино! Не руйнуй природу,
Бо з нею губиш і своє життя!
Птахи щебечуть у яскравих кленах,
А бджоли мед спивають на квітках…
Спинись на мить у травах цих зелених,
Життя довкола – у твоїх руках!
Планета наша – то дарунок Божий,
Нащадкам мусимо її ми зберегти,
бо руйнувати рідне – то негоже!
Хто ж збереже свій дім, якщо не ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394852
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Кава з молоком