Біль у грудях й голові нестерпний
Ніякі знеболювані не допоможуть
Зупинити натиск думок
й збільшення крові в серці
Я не можу забути
пробачити перший дотик.
чому він не став чимось більше,
Знищуючи мене в тобі
Просто звинувачуючи себе
я нічого не сказав.
Навколішки я прошу зорі
Позбути мене снів про тебе.
Життя стає стискаюча коробка,
грані якої відбиваються на мені.
Гарячі спогади тих вражень
Змушують її тліти вічно.
Руйнуючи мою оболонку.
А як хочеться
її метєвого згорання,
Без опіків хоча б в душі.
Розуміючи, що ти
Єдині ліки вже давно
Шепочучи собі "даремно,"
Збільшуючи нестерпний біль.
Дай мені таблетку зі своїх грудей,
Сам її я не зможу, боюся просити.
Просто зрозумій, допоможи, врятуй,
Будь ласка вибач, що не все сказав одразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394827
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: klovays