Бува так хочеться
під небом полетіти!
Отак, щоб навіть
не торкатися хмарин.
Буденні аркуші
промінням підпалити,
бо ради кого жити є
в раю́ земні́м.
Подарувати сміх півсвіту -
тим, хто плаче.
А хто боліє -
чаю з медом, молока.
Звання ЛЮДИНИ - не межа,
це просто значить
допомагати серцем,
як німі слова!
Іти нагору,
витирати сльози, адже,
кому із нас вдалось
дійти без перепон?
Я знаю точно, серед нас -
немає па́вших,
слабких немає,
то лиш вітру забобон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394806
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Ліна Біла