Не так давно я чув,
як б'ється серце,
Я йшов вперед, на полум'я надій.
І з кожним кроком, на верхівку дерся,
Бо знав, що це мета всіх моїх мрій.
Крізь вітра спів, та грому переклики,
Свічу я бачив, мене що зігріва.
В моїй душі як той вогонь навіки,
Ножем на серці я вирізав слова.
Хай свічка ця
В наших серцях горить завжди!
Благаю полум'я
ніколи не згасай!
Бо може зникнути воно лише тоді,
коли побачу життя свого неба край.
Я знов біжу по кризі навпростець.
Я мов сліпий іду по прірви краю,
Тебе я більше, ніж життя своє кохаю,
Терновий насолоди ти вінець.
Мій оксамит,моя безмежна воля,
Мій янгол та надійний оберіг.
Ісус чи Велес нам надав цю долю,
Байдуже це, боя вже твій навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394704
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Антон Вальянос