Ніч із кокону білого віхоли
Намотала ниток. Ранок стріхами
Розірвав сиве прядиво холоду.
І крізь нього проміння, як золото,
Полилося тихенько на вишиті
Срібним шовком дерева. У тиші тій
Заяснілося. Втішено, весело
Заспівали птахи. Вітром чесана
Похилила верба закосичені
Жовті прутики. Сонцем засвічений
День зимовий родився під вітами,
У снігу, що палав самоцвітами.
Для ілюстрації використано картину
Д.Кустановича "Зимовий ранок"
http://levkonoe.livejournal.com/7467214.html
15.01.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394679
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Мазур Наталя