Відомому луцькому вишивальнику Юрію Самуїловичу Савці
У нього руки голкою пропахли,
А нитка в голці вишиває поле,
Таке творити, щоб зоря не згасла,
То треба жити, щоб розквітла доля…
Яку красу, яку ріллю для сіву,
Він має берегти, щоб вишивати,
А потім дивуватись дивнім диву,
У вишивку вдивлятись і кохати…
Роки проходять і чоло сивіє,
Та він ще може цілувати зорі,
Вклонитись вітру, коли вітер віє,
Щоб голка вишивала казку в морі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394617
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Віталій Назарук