Від Заходу й до Сходу Україна
У прагненні Свободи піднялась.
Збагнув народ, що сила він єдина,
Яка прорве тенета всіх нещасть.
Теплом душі ми грілися в негоду,
Вогнем мільйонів звільнених сердець.
Чому ж тепер, здобувши скарб Свободи,
Його так легко зводим нанівець?!
Віки терпінь – дорога України,
Якою до Свободи вона йшла.
Та чом же рабський дух донині тліє
І ворог все сплюндровує до тла?!
Не можем допустити знов розбрату,
Бо меч ворожий досі ще висить.
Так легко заганяють нас за ґрати,
Та потім як Вкраїну воскресить?!
Як дух Свободи в кожнім буде жити –
Здолаєм ми найважчі з перешкод
І гордо зможем світу заявити:
“ВЕЛИКИЙ МИ, НЕСКОРЕНИЙ НАРОД! “.
2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394516
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: валькірія